Проблеми з пенсіями та соціальним забезпеченням часто пояснюють демографічною ямою. Мовляв, пенсіонерів надто багато, а працюючих - надто мало, тому і пенсійний вік росте. Це справедливо, але тільки в межах псевдораціоналістичної "ліберально-ринкової" ідеології зразка минулих століть. В її рамці держава в цілому та соціальне забезпечення і пенсії зокрема існують за рахунок працюючих людей, які платять податки та соціальні внески. Псевдораціоналісти мають властивість робити висновок: якщо українці так погано розмножуються - значить треба мігрантів як робочу силу. Ігноруючи, звісно, наслідки навали чужинців для української нації.

В сучасних умовах українська технократична держава має заробляти не на одних лиш податках. В першу чергу дохід держави - це ренти: ресурсні, промислові, технологічні. Після понад трьох десятиліть системної деіндустріалізації та нехтування наукою, в Україні лишились переважно сировинні ренти - і ті більшою частиною поділені між олігархами та чужинцями, які зручно вмостились на наших природних ресурсах під прикриттям “ліберально-ринкового” псевдораціоналізму.

Але є і гарна новина. Після усунення паразитів і націоналізації сировинних рент - ділити ці ренти між українцями в Україні через демографічну яму можна буде значно щедріше, ніж, скажімо, в Китаї між китайцями чи в Індії між індусами - країнах з понад мільярдним населенням, яке ще й треба годувати та забезпечувати.

З іншого боку, потенціал для витворення індустріальних та технологічних потужностей з високими рентами для держави та суспільства в Україні є, і в епоху технологій для цього не обов'язково мати надвелике населення. Значно важливіша якість населення, і творча нація, яка породила Піроцького, Корольова, Полякова та безліч інших винахідників навряд чи матиме з цим проблеми. Принаймні, якщо українцям вдасться об'єднатись навколо ідеології української технократії і перебудувати державу на її засадах.