В українському дискурсі щодо війни домінують дві крайні позиції: “за мир” та за війну під керівництвом нинішньої антиукраїнської бюрократичної системи. Обидві ці позиці є хибними та антиукраїнськими.

Біла Варта та інші члени так званого “Об'єднання правих за мир” сподіваються на мир з кацапським агресором через поступки. Але ці надії - вкрай наївні.
Ще класик українського націоналізму Дмитро Донцов в творі Душа москаля застерігав від поступок москалям. Поступливість москальська душа сприймає за слабкість. Якщо москалю поступаються - в нього з'являється впевненість, що поступливу жертву можна добити, що тільки провокує подальшу агресію.
Не менш наївні й сподівання на мир під гарантії США: ті вже кинули нас з будапештськими “гарантіями”. Так зване "об'єднання правих за мир" - ніщо інше як втілення наївної надії на мир ціною ганьби. Мир, який в будь-яку секунду може перетворитись на нову війну, так само як повномасштабне вторгнення 24.02.2022 стало наслідком мінських договорняків 2015. Мир може бути досягнутий лиш твердою силою!

Водночас, фейсбучний допис Антона Петрівського з засудженням Білої Варти заслуговує не підтримки, а найсуворішого засудження. В ньому нинішній держапарат названо "найвищою формою самоорганізації національного організму".
Нинішній держапарат у великій мірі являє собою антиукраїнську бюрократичну машину грабунку української нації та виведення капіталу за кордон. Під час війни мародерський дерибан національного багатства з приватизацією рештків державних корисних копалин та промисловості (зокрема, стратегічних хлібкомбінатів та хімзаводів) тільки прискорюється.



Денис Шмигаль, вихідець зі структур олігарха Ахметова, коли ще був прем'єр-міністром прямо казав, що Україна має бути "ресурсним центром Європи". Українці обкладаються драконівськими податками, зокрема платять 20% ПДВ в кожному чеку і кожній платіжці, в той час як експортерам (переважно сировинним) ПДВ відшкодовується: в 2025 було відшкодовано 180 млрд грн.


В той час як пенсіонери та бюджетники (зокрема українські науковці) виживають на менш ніж 10 тис грн, Ахметов купує пентхаус в Монако за 24 млрд грн та замовляє гігантську яхту на німецькій верфі за 20 млрд грн. Ресурсні ренти відбираються в української нації й дерибаняться між олігархами та чужинцями. Промислові ренти теж дерибаняться та знищуються деіндустріалізацією. Технологічні ренти обнулюються тотальним нехтуванням наукою та технологіями. Хіба український націоналіст може зі схваленням ставитись до такої політики?! Хіба не здаватиметься йому нинішній бюрократичний апарат ворогом української нації та союзником вати всіх сортів в "звільненні" України від українців?!
Крім цього, йдеться ще й про масове завезення до українського тилу мігрантів-чужинців. Український націоналіст може ставитись до такої перспективи не інакше як до відкриття проти української нації другого фронту на вулицях українських міст.





Саме на цьому часто показують своє справжнє обличчя любителі повихваляти людоловів: називаючи українців "поганими ухилянтами", вони водночас охоче підтримують завезення мігрантів до України. Тим самим вони стають прямими союзниками Путіна в "денацифікації" України через заміщення українців мігрантами: як на окупованих РФ територіях москалями, бурятами та кадирівцями - так і неграми, арабами та індусами на формально підконтрольних Україні територіях. І якщо український військовий схвалює завезення до України мігрантів - це особливо ганебно для його репутації як захисника, який стає зрадником української нації, нічим не кращим за проросійську вату. Цікаво, як до цього питання ставиться той самий Антон Петрівський?!

Біла Варта, принаймні, активно виступає проти заміщення української нації мігрантами, і я навіть виступав з ними на одному мітингу з цього питання. При всій незгоді з їхніми наївними надіями на “мир” - в питанні протидії завезенню мігрантів до України в нас позиція спільна.




Сучасна війна - це не ловити чоловіків в бусіки на вулицях. Сучасна війна - це війна техологіями. Саме технології, а не людолови, переламали хід війни останнім місяцем, залишивши російських окупантів в Криму та на півдні без палива та логістики. Саме технології, а не людолови, запалюють НПЗ та нафтобази по всій РФ.
Але немала частка цих технологій - все ще милостиня від чужинців, надмірно залежати від яких - вкрай небезпечно. Щоб перемагати в війнах майбутнього і ні від кого не залежати, Україна має стати національною технократичною наддержавою. Антиукраїнська бюрократична система, здатна породжувати лиш корупцію посеред війни та такі потворні явища як людоловство, має бути демонтована. Натомість має бути українська держава як втілення волі української нації до влади над технологіями. Щоб, замість покладатись на милостиню від чужинців, українська нація власноруч могла перемогти будь-якого зовнішнього ворога, маючи власну силу в науці та промисловості. Україна має стати національною технократичною наддержавою для українців і здійснити план перемоги від УТП.
Завада у втіленні цієї мети знаходиться в першу чергу в головах самих українців. Ця завада - в способі мислення, який заважає прийняттю ідеології української націонал-технократії.
У випадку “всіхнафронтників” ми бачимо відверто антиукраїнську позицію. Бачимо конфлікт: з одного боку - їхнє розуміння нації як сукупності паспортів та бюрократичної машини, з іншого боку - націонал-технократичне розуміння нації як переважно генетичної спільноти далеких родичів. Бачимо схвалення антиукраїнської бюрократичної системи і повне ігнорування грабунку нею української нації разом з відвертим схваленням завезення до України чужинців. Словом, бачимо відверто антиукраїнську вату, бачимо позицію, нічим принципово не кращу за проросійську - тільки замість москалів, кадирівців та бурятів вони хочуть завезти сюди індусів, негрів та арабів. З такою ватою знайти спільну мову націонал-технократу неможливо: це прямі ідеологічні вороги.
З "правими за мир" дещо складніше. Вони справедливо відчувають антиукраїнську сутність нинішньої бюрократичної системи. Справедливо відчувають і огиду до людоловів та інших мерзенних явищ, породжених цією системою. Але висновок роблять хибний: шукають надію в міфічному “мирі”, тобто добрій волі зовнішніх сил. Цим вони не лише обманюють самих себе, а й блокують для себе варіант відкинути надії на порятунок ззовні та прийняти ідеологію української націонал-технократії!